Як Ви вважаєте, чому Путін обрав для війни Схід України. А відповідь тут очевидна, по-перше, близько 40% населення становлять етнічні росіяни, а по-друге, населення не залежно від національності на 80-90% русифіковане.

      Де факто дані області – це російськомовний, російськокультурний анклав в Україні, тут живуть "соотечественники".

      Не таємниця, що за роки незалежності в Донецькій і Луганській областях України і українського ніхто не відчував. Лякали українізацією, українськими націоналістами, бандерівцями, а насправді процвітав російський нацизм і ксенофобія. У вказаних регіонах домінує російська мова, інші погляди на історію, інші герої.

Фактично багато хто з сепаратистів – іноземці з українськими паспортами, фізично вони звичайно в Україні, проте душею цілковито в Росії. Тому виходить так, що бандитсько-олігархічний устрій у Донецькій і Луганській областях помножений на русифікацію, національну нетерпимість, україноненависництво привів до того, що решта України для них виявилася чужою.

       У Путіна концепція війни в Україні побудована на розпалюванні мовної і міжнаціональної ворожнечі. Проте, Путін в Україні прорахувався. Не діляться в Україні люди за національною і мовною ознакою, не ворогують між собою, не вважають проблему мови першочерговою. Проти агресора, окупанта воюють усі – україномовні і російськомовні, і етнічні українці, і представники інших національностей. 
Але російські пропагандиські ЗМІ продовжують звинувачувати українську владу в тотальній українізації, забороні російської мови, націоналізмі.

        Спитаєте хто винний в тому, що так сталося? А винні самі українці. Підібрали, пригріли та зростили собі за роки незалежності п’яту колону, так і не розпочавши дерусифікацію етнічних українців Донбасу. Хочу наголосити, що необхідно не українізацію етнічних росіян проводити, а дерусифікацію етнічних українців, виховувати українців у дусі українського патріотизму.

          Ми загралися в толерантність, поступливість і компроміси. В Україні постійно відкладалися люстрація, декомунізація, дерусифікація, деколонізація. Тобто нічого не робилося для того, щоб ми жили в українській Україні. В результаті пожинаємо плоди бездіяльності.

І тому нині нам всім треба добре подумати, чи має решта України майбутнє, якщо ми заради збереження Донбасу у складі України, підемо на "російський компроміс" і надалі збережемо та законсервуємо в двох областях російський анклав, "міні Росію", "зону без української мови і культури", постійне вогнище дестабілізації і плацдарм для диверсій по всій території України.

           Вже не секрет, що фінансують і координують діяльність бойовиків на Донбасі російські спецслужби і місцеві олігархи, які контролювали і контролюють нині всі процеси в регіоні. Без фінансування, без організації набору місцевих бойовиків і завозу нових підготовлених терористів, без безперервного підвезення зброї, боєприпасів, медикаментів, продовольства ця війна давно б уже закінчилася.

           Українці для лже-українців Донбасу чужі люди. А бандерівці зі Львова виявилися такі міфічними, а російські нацисти і головорізи з Донецька, Сімферополя, Севастополя і Луганська виявилися справжніми, ось така "х…" малята. Вже ні для кого не секрет, що ніякий Донбас не годувальник України. Ми чули голос Донбасу, в нас був гів*** президент Янукович до речі, представник того самого Донбасу.

          Фахівці вважають, що хай сам Донбас визначається. На їх думку, Донбас – це останній вагон потягу, що йде на Захід. Давайте його відчепимо, і хай залишається сам на сам зі своїми проблемами. Отже, ми вже побачили Донбас, почули його, і дуже добре зрозуміли. Ми вже пожили при диктатурі вихідців з Донбасу (гів***** президент Янукович). Тепер черга Донбасу зрозуміти, що Донецька і Луганська область – це Україна, і в Україні живуть українці незалежно від рідної мови чи національного походження. А росіяни живуть в Росії.

          Неукраїнський Донбас в Україні це бомба сповільненої дії. Неукраїнський Донбас – джерело дестабілізації, ультиматумів, тероризму і диверсій. Зараз для тих, хто хоче жити в Росії, Путін спростив процедуру отримання громадянства. Можна поїхати і жити. Вперед, чесно поклавши на стіл український паспорт. Ви спитаєте, чи треба проводити переговори з сепаратистами і терористами, диверсантами і тітушньою! Звичайно, потрібно, для цього є мова зброї.

         А з іншого боку, у Києві, на Печерських пагорбах, в свою чергу відбувається повна некомпетентність, брехня і зрада. Нам брешуть для заспокоєння і бадьорості духу. З українського боку суцільна некомпетентність, халатність, зрада, запроданство, і, на жаль, передусім офіцерів.

         Треба змінювати військову доктрину. Насправді Росія – не стратегічний партнер, а стратегічний ворог. В школах, у вишах, у ЗМІ необхідно вести патріотичне виховання. Наших військовослужбовців необхідно виховувати на українських традиціях, на подвигах борців за вільну Україну.

         Необхідно зрозуміти, що у нас одна політична нація – українці. Всіх людей, незалежно від кольору шкіри, національного походження, мови і культури має об’єднати українська мова, культура, український погляд на історію і історичні постаті.

Найголовніше, що всі вже зрозуміли, що без української мови і культури не може бути українського патріотизму, а Україна без української мови і культури – це вже не Україна. Україна без українців – "республіка Донецьк", "республіка Луганськ" – це затяжні конфлікти, хаос, дестабілізація і гальмування розвитку для всієї України, загроза для миру у всьому світі. Попри те, наголошую: держава має забезпечити права національних меншин на свою національну мову і культуру. Не припустимі привілеї жодній з національних меншин.

        Україні вже давно на часі приступати до активних дій з наведення порядку. І жодних поступок ворогу, а ворог 
в нас один і це Росія.